Последний визит: 2024-02-17 16:36:01
Сейчас не в сети

МОИ ПОСЛЕДНИЕ КНИГИ:

Новые комментарии

Под влиянием положительных эмоций, вызванных прочтением книги П.И.Удовенко ныне известная украинская поэтесса М.А.Фомина написала в качестве рецензии нижеприведенные стихи:

“Родинна історія” – книга шедеврів,
Читаєш і бачиш життя проминуле.
Усе оживає – стає незабулим,
Рукою торкає оголених нервів.

Вона співчутливі посіяла зерна,
Незнане, небачене стало почулим.
“Родинна історія” – книга шедеврів,
Читаєш і бачиш життя проминуле.

І війни, і голод – народе стражденний,
З тих років твоїм оптимізмом війнуло,
Бо пам’ять живе – незатягнута мулом –
В ній – сутність і велич, і магія, й кревність.
“Родинна історія” – книга шедеврів.

***

Пройшли роки. Минуле не забути,
Воно приходить в спогади і сни,
Ворушить чари – трепети весни,
Підводне царство й подих м’яти-рути.

Морів і океанів гомін чути
Не наяву – у відгуках луни.
Пройшли роки. Минуле не забути,
Воно приходить в спогади і сни.

Були в нім шторми, радість і осмута,
І мамині мудрини сивини,
Йому тепер не відшукать ціни,
Бо все це довелося осягнути.
Пройшли роки. Минуле не забути.

После прочтения книги были написаны стихи, помещенные в Инете:
http://vladvasgon.avtor.me/note/60746

"Родинна історія" очень полезна для подрастающего поколения, как "зеркало истории" одного из уголков Украины!
Спасибо автору за отражение фактов в Инете!
http://vladvasgon.avtor.me/note/60
Написал(а): vladvasgon
2018-06-27 | Произведения
Запись: РОДИННА ІСТОРІЯ
Необыкновенно интересный биографическеий очерк о жизни Человека
- Моряка, историка, Патриота, дополняющий текст предыдущей "Родиной історії". Такие книги достойны включения в учебную программу средней школы для воспитания Патриотизмв у подрастающего поколения! Доволен прочтением книг и знакомству с автором: http://vladvasgon.avtor.me/note/60746
Написал(а): vladvasgon
2018-06-19 | Произведения
Запись: ФЛОТ В МОЕЙ ЖИЗНИ


Avtor Adsens
Индексация сайта

РОДИННА ІСТОРІЯ. ПІВНІЧНИЙ ФЛОТ. РКР “АДМІРАЛ ФОКІН” – НАШ ДІМ.

ПІВНІЧНИЙ ФЛОТ.
РКР “АДМІРАЛ ФОКІН” – НАШ ДІМ.


По невеликому трапу Гайдаржі спустився до кубрику, ми за ним. Моряки зустріли нашу появу оплесками. Старшина підняв руку і всі притихли, він велів нам покласти речі і зачекати. В кубрику було кілька відділень, що півмісяцем розміщувались від одного до другого борту корабля. Перегородка (переборка) та стеля, нижня частина кормової палуби, обклеєні утеплювачем та тканиною і пофарбовані жовтуватою фарбою. До перегородок кріпились металеві стійки, а до них в три яруси койки. Перший ярус займали металеві рундуки. Вони були розділені на засіки і водночас слугували для збереження форми одягу і відпочинку моряків. Над рундуками в два яруси розміщувались койки заправлені білими простирадлами. Поряд з койками стояли металеві шафи, розділені на невеличкі відділення (рундучки), для речей матросів. Столи і лавочки для сидіння (баночки) кріпились до перегородок спеціальним пристроєм. Кубрик був охайним і привітним.

Поки ми розглядали кубрик бачковий (той, хто в цей день ходить на камбуз за їжею і миє посуд) сходив з Гайдаржі на камбуз, приніс обід і запросив нас до столу. Це був райський обід: тарілка нарізаної засоленої горбуші, тарілка засолених в бочці помідорів, суп гороховий з м’ясом, макарони по флотські, хліб білий і чорний та компот.

Варто зазначити – на кораблі було три їдальні. Вони мали такі назви: кают-компанія офіцерів, кают-компанія мічманів, їдальня команди – в ній харчувались матроси і старшини строкової служби. Відповідно конструкторському задуму матроси та старшини мали приймати їжу в дві зміни. Та це

387

не влаштовувало останніх. Прийом їжі розтягувався і друга зміна ніяк не встигала на адміральську годину (обідній відпочинок), тому вони самі відмовились від позмінного харчування, а щоденно виділяли бачкових із свого колективу. В спеціальних бачках ті приносили їжу до свого кубрику, накривали столи, стежили, щоб всі поїли, потім мили посуд та прибирали столи і баночки.

Після обіду всі моряки повкладались відпочивати, а Гайдаржі уточнив – чи маємо ми машинку для стрижки волосся і велів всім підстригтись. Спочатку я підстригав хлопців (цю справу мені довелось освоїти ще в школі радіозв’язку), а коли дійшла моя черга, то машинку взяв Толя Брусенков. Тільки він почав мене стригти, як в кубрик спустився великий на зріст, кавказького походження матрос. Він підійшов до Толі, простягнув руку і з сильним акцентом вимовив: “Це моя машинка, дай сюди!”

- Не дам, цю машинку ми привезли з острова Руський, – спокійно відповів Толя Брусенков. В цю мить здоровань схопив Анатолія за руку і хотів вирвати машинку, але сили у нього, видно, не хватало. Тоді він пустив у хід другу руку і навмисне зламав ручку в машинці.

Толя розкрив руку, з подивом глянув на зламану машинку, що лежала у нього в долоні, миттєво перевів погляд на кавказця і з словами: “Ах ты ж дубина стоеросовая!” – влупив того в пику так, що кавказець полетів до ніг хлопців, що сиділи на рундуку. Тут з ліжка зіскочив білоголовий ст. I ст. і хотів вдарити Анатолія, але я встиг вдарити його. Наші хлопці, мов по команді, звалили з ніг білоголового і почали лупцювати, а Толя заломив руку кавказця так, що той заволав на весь кубрик…

Не встаючи з койки, Гайдаржі П.Г. наказав: “Припиніть бійку!” – Всі стали по команді струнко. Старшина зіскочив з
388

койки, нахилився над лежачим обличчям вниз матросом. – Получив? – дивлячись на розбите обличчя кавказця спитав старшина, – тепер піди і всім годкам (годок – це моряк, який служить останній рік) передай, до Бч-4 прибуло поповнення, хлопці з міцними м’язами і, як ти впевнився, уміють за себе постояти. А тепер геть з кубрику!

Старшина тут же повернувся до білоголового ст.I ст., який носовиком прикривав запливаюче око, і промовив, – Леве, я знав, що ти дурень, але ж не до такого рівня. Ці хлопці прибули до Бч-4, щоб змінити нас з тобою. За флотськими традиціями ти маєш всіляко допомагати їм швидше оволодіти необхідними навичками та захищати від таких дурачків як Аганесян, а ти кинувся йому на підтримку. Іди до радіомайстерні і сиди там, поки не зійде синець, а після цього помиришся з хлопцями.

Посміхаючись Гайдаржі звернувся до нас, – Ох орли, не очікував від вас такого. – Він підійшов до шафи, дістав машинку, подав Анатолію і додав, – Продовжуйте приводити себе до порядку, – і знову ліг відпочивати. Матроси та старшини, які спостерігали за бійкою з ліжок теж продовжили відпочивати.

Толя швиденько достриг мене, ми підмели за собою і тихенько вийшли з кубрика. Толя підкликав нас до себе і промовив: “Нікуди поодинці не ходіть, нам потрібно триматись разом, поки до нас не звикнуть, а якщо щось трапиться – то діяти рішуче, прикриваючи один одного”, – і показав, що саме треба робити. Разом ми пішли в туалет.

Гальюн розміщувався по лівому борту корабля, там де починалась надбудова шкафуту. Один за одним ми зайшли до просторого приміщення – умивальника. На нас тут же звернули увагу кілька старшин та матросів, які стояли там і жваво щось обговорювали. Не звертаючи на них уваги, ми
389

зайшли до туалету: два довгих пісуари та 5 кабінок без дверей, відгороджених між собою металевою перегородкою. Тільки ми почали справляти нужду як до нас причепився один з моряків. Він почав погрожувати нам за те, що ми зайняли крайню кабінку. Анатолій Брусенков схопив моряка за комір і викинув в умивальник. Наші хлопці схопились і стали колом поряд з Анатолієм. Трохи заспокоївшись, Толя став на дверях і сказав: “Робіть свою справу, я постережу”.

Дивно, але ніхто із стоячих в умивальнику матросів і старшин не прибіг визволяти моряка, який розпластався біля їхніх ніг. Навпаки, один із старшин гнівно сказав: “Ну й гнида ти, Дубовик!” – А ви молодці, думаю, вас більше ніхто не буде чіпати – додав старшина і пішов з умивальника, а за ним і решта моряків. Ми спокійно зробили необхідні справи, помили руки солоною водою (вона подавалась майже цілодобово) і пішли до кубрика. Пізніше нам пояснили, що крайню кабінку в туалеті можуть використовувати тільки годки, а також розповіли, що годки на своєму зборі засудили ганебні вчинки Дубовика і Аганесяна. За всю послідуючу службу на крейсері мене і моїх товаришів ніхто не чіпав.

О 14-й годині 45 хвилин всі моряки пішли на шикування, а нас Гайдаржі залишив у кубрику. Спочатку він показав куди покласти речі і де має спати кожний з нас. Тільки Толя Брусенков отримав койку на третьому ярусі, решті дістались рундуки. Тоді Гайдаржі повів нас до інтенданта, там завели на кожного із нас картку і видали: пробковий матрац і подушку, чотири простирадла, дві наволочки, шерстяну ковдру, два рушники, берет, кожані капці, мило і мочалки. Ми все перенесли до кубрика. Старшина велів взяти чисту робу, труси, тільняшку та туалетні речі і повів у баню. Ми зраділи, бо два тижні не мали такої можливості.


390

Веселі та свіжі повернулись ми до свого кубрика. Там Гайдаржі показав нам як ми маємо заправляти постіль. Виявилось, що ця наука мала сенс. Молоді матроси спали на рундуках, хто служив другий та третій рік – на койках третього ярусу, старшини ( старшини команд, командири бойових постів) та матроси 4-го року служби спали на койках другого ярусу. Після підйому та провітрювання приміщень, спочатку заправляли койки моряки третього ярусу. Щоб заправити свою постіль вони мали ставати на рундук або баночку (стілець). Потім другого – матроси і старшини, що спали на койках другого ярусу обгортали свою постіл ковдрою, так готувалось місце для постелі першого ярусу. Молоді матроси клали поверх ковдри свій матрац, обгорнутий простирадлом, потім розстилали друге простирадло і клали на нього в четверо складену ковдру та красиво завертали її білим простирадлом. Де мала бути голова клали дві подушки, на бильця койки вішали два рушники (один ліворуч, другий праворуч) для обличчя, а в ногах – два рушники для ніг. Ця процедура відбувалась щоденно. В адміральську годину молоді матроси, як правило, спали без матрацу, тому койки другого ярусу заправляли ті, хто там відпочивав.

О 22-й годині екіпаж корабля було вишикувано на вечірню перевірку. Тут ми познайомились з командиром Бч-4 капітан-лейтенантом Швабом Анатолієм Григоровичем. Потім нас вивели із строю і зачитали наказ командира корабля про наше зарахування до складу Бч-4 екіпажу корабля, розподілили по бойовим постам (бойовий пост – приміщення обладнане приладами для виконання бойових завдань особовим складом) та присвоїли бойові номери. Відтепер на моєму робочому платті мав бути пришитий №: 4 – 1 – 11. Кожний корабельний офіцер, мічман чи матрос глянувши на бойовий номер, одразу міг сказати: я служу в Бч-4;
391

розписаний в посту № 1 або командному посту бойової частини зв’язку і спостереження; по всіх бойових готовостях і тривогах я заступаю на вахту в першу зміну. Правда, перед 4-ю стояв “0”, що означало – це дублер, щоб позбутися нуля мені потрібно було добре потрудитись. Юра Ющенков, Вася Кочак і Вадим Тарнавський отримали призначення в передавальний радіоцентр, Толя Брусенков – в радіомайстерню, решта радіотелеграфістів – в приймальний радіоцентр, а спеціалісти таємного зв’язку до своїх команд і постів. Кожному із нас видали “бігунки” – аркуш паперу з переліком запитань та завдань, що ми мали за півтора місяця вивчити, виконати, здати заліки та отримати допуск щодо управління технікою, яка розміщувалась у бойовому посту.

Ракетний крейсер (РКР) “Адмірал Фокін” став моєю домівкою, отже настав час більш детально розповісти про нього. РКР проекту 58 було побудовано в Ленінграді на заводі ім. А.А.Жданова. До 31 жовтня 1962 року він мав назву “Стерегущий”, потім “Владивосток”, а після смерті колишнього командувача ТОФ адмірала Фокіна В.О. крейсер (1963 р.) перейменовано в “Адмірал Фокін”. Корабель спущено на воду 19 листопаду 1961 року.[1].

Після ходових випробувань в Балтійському морі він перейшов на Північний флот (ПФ) і став біля пірсу заводу по ремонту кораблів та суден у Рості (передмісті Мурманську), нині це один із районів міста Мурманська. На час нашого прибуття, на кораблі активно здійснювались налагоджувальні та оброблювальні роботи. Тут працювало близько сотні спеціалістів заводу та військові, які здійснювали приймання виконаних робіт співробітниками заводу. Частково ці фахівці розміщувались в нашому кубрику з лівого борту.

392

РКР “Адмірал Фокін” мав такі основні тактико-технічні дані: довжина – 142,3 м; найбільша ширина в середній частині корабля (шкафут) сягала – 16 м (в Інтернет виданнях можна зустріти 4,3 м, це описка, при такій ширині корабель перевернеться); по кільватерній лінії (КВЛ) ширина становила – 15,2 м; осадка кіля – близько 5 м. Висота борту в носовій частині (бак) була – 12,7 м, а в кормі (ют) – 8 м. По всій довжині корабель розділяли 17 поперечних водонепроникних перегородок, створюючи відсіки. Найбільша водотоннажність корабля – 5330 т, стандартна – 4300 т. На РКР стояли дві паротурбінні установки потужністю по 46000 кінських сил (ПТУ 2х46000 к. с.). Вони забезпечували рух корабля зі швидкістю: максимальною – 36 вузлів, економічною – 14,5 вузла, дальність плавання економічним ходом – 6000 миль. (Вузол – одиниця вимірювання швидкості, дорівнює 1-й морській милі за годину. По міжнародним визначенням один вузол рівний 1,852 км/годину. Мати 36 вузлів – рухатись із швидкістю 56 км на годину). [2].

Екіпаж корабля по штатному розкладу становив 339 осіб, в тому числі – 27 офіцерів. Всі матроси, старшини, мічмани і офіцери розподілялись по бойових частинах (Бч), службах та командах. Назвемо їх та вкажемо головні завдання.

Бч-1 – штурманська бойова частина. Завдяки наявності 2-х курсографів “Курс”, гірокомпасу “Курс-4”, РЛС навігації “Дон”, радіопеленгатора “Візир-1”, 2-х ехолотів НЕЛ-3, автопрокладача “Шлях-1”, комплексу космічної навігації “Шлюз”, системи державного розпізнавання тощо Бч-1 забезпечувала правильність навігації та вивід корабля на бойовий курс при застосуванні зброї.

Бч-2 – ракетно-артилерійська бойова частина. Основним завданням особового складу цього підрозділу

393

було належне утримання і застосування зброї. Головне озброєння РКР – протикорабельний ракетний комплекс П-35 (ПКРК П-35). Він складався із 2-х пакетних, по 4 труби, пускових установки (ПУ) контейнерного типу СМ-70, які знаходились в діаметральній площині на баку (ніс) та юті (кормі) корабля. Боєкомплект включав 16 крилатих ракет 3М44 “Прогрес”. Ракети зберігались у контейнерах ПУ і в 4-х ракетних погребах. Одна ракета мала масу понад 4000 кг, довжину майже 10 метрів, діаметр 1 м, розмах крил 2,6 м. Максимальна дальність стрільби – 350 км. Кожна 4-та ракета мала ядерну боєголовку потужністю 350 кілотонн. Управління ПКРК П-35 здійснювалось за допомогою системи управління стрільбою “Біном”.

Повітряну оборону корабля забезпечували: зенітний ракетний комплекс (ЗРК) М-1 “Волна” та артилерійські установки (АУ) АК-726 і АК-630М. ЗРК знаходився на баку. ПУ ЗІФ-101 мала дві направляючі балки і управлялась системою стрільби “Ятаган”. Ракета В-601М мала вагу близько тони, довжину 5,95 м, висоту попадання цілей від 5 метрів до 18 км над рівнем моря.

Дві спарені 76-мм баштові артилерійські установки АК-726 стояли у кормі. АУ забезпечувала стрільбу по морським і береговим цілям на відстані до 15 км та повітряним цілям до 11 км. Управління стрільбою здійснювалось прибором (ПУАС) “Турель”.

Чотири шестиствольні 30-мм АК-630М стояли попарно, по обидва борти корабля на банкетах поряд з першою димовою трубою. Дальність стрільби до 8 км. Управління стрільбою велось за допомогою 2-х РЛС МР-123 “Вимпел”.

Бч-3 – мінно-торпедна бойова частина. Сама назва Бч вказує на озброєння, що обслуговував її особовий склад. Перш за все – 2-ва трьохтрубні 533-мм торпедні апарати
394

ТТА-53-57біс для стрільби електричними, самонацілюваними, протичовновими торпедами СЕТ-53 або торпедами 53-56. Торпедні апарати розміщувались на шкафуті по лівому і правому борту (в середній частині корабля). Управління велось з прибору управління торпедною стрільбою “Зумер-58”. Вага однієї торпеди понад 2 т, вона розвивала швидкість 46 вузлів і досягала дальності дії 19 км. Боєзапас становив 6 торпед.

Не менш грізною зброєю були 2-ва реактивних бомбомети РБУ-6000 “Смерч-2” калібром 213-мм з 12-ю стволами з ПУСБ “Буря”. Вони стояли на баку по бортах корабля перед ЗРК. Запас із 192 глибинних ПК-16 бомб РГБ-60 зберігався в погребах під ПУ. РБУ-6000 отримувала наведення на ціль від корабельної гідроакустичної станції (ГАС) ГС-572 “Геркулес”. Дальність дії установки від 300 до 5800 метрів, а підводна глибина враження цілі від 15 до 450 метрів. Радіус враження підводного човна від розриву однієї бомби досягав 7 метрів. Особовий склад Бч-3 також мав на озброєнні 2-ва швидкісних акустичних охоронці для захисту від акустичних торпед і мін противника та 2-ві пускові установки для запуску шумових перешкод.

Бч-4 – бойова частина зв’язку і спостереження. Моя рідна бойова частина була натикана радіоапаратурою. Уніфікована система радіозв’язку “Перемога-2” забезпечувала безпошуковий і безперебійний зв’язок з кореспондентами в любій частині світу. Вона включала:

• радіопередавачі – Р-641Д “Іскра -Д”, Р-642Д, Р-644Д “Черешня -Д”, Р-645Д, Р-646;
• радіоприймачі – Р-670М “Русалка -М”, Р-671М “Гіацинт-М”, Р-674М ”Берілл -М”, Р-675Н “Онікс -Н”, Р-678Н “Брусника -Н”, Р-672 “Туман -Н”;


395

• ультракороткохвильові радіостанції (УКХ) для телефонного зв’язку – Р-609М “Акація -М”.

Радіоапаратура знаходилась в командному посту зв’язку, передавальному центрі, приймальному центрі та постах, що забезпечували таємний зв’язок. В кожному із бойових постів була встановлена додаткова спецапаратура. Наявність великої кількості передавачів і приймачів забезпечувала прийом та передачу радіотелеграфних, букводрукувальних і радіотелефонних передач на різних частотах коротких та ультракоротких хвиль. Особовий склад Бч-4 також обслуговував обладнання для внутрішніх корабельних телефонних і голосових розмов (КГЗ), чисельну кількість радіоантен, вів постійне зовнішнє спостереження і утримував обладнання 2-х сигнальних мостиків корабля.

Бч-5 – електромеханічна бойова частина. Вона забезпечувала рух, електроенергію і живучість корабля. Енергетична установка була котлотурбінною і розміщувалась в двох машинно-котельних відділах. Котли КВН-95/64 та парові турбіни типу ТВ-12 мали високий коефіцієнт корисної дії. Управління головним турбозубчатим агрегатом (ГТЗА) здійснювалось з бойових постів та дистанційно. Електроенергію постачали турбо та дізельгенератори. БЧ-5 несла відповідальність за всі цистерни, трюми і пожежну безпеку корабля. Все управління енергоустаткуванням і судовими системами корабля здійснювалося з ПЕЖ – поста енергетики і живучості.

РТС – радіотехнічна служба. Велика кількість приладів, радіолокаційних антен та антен, що обслуговувала РТС, забезпечували розпізнання кораблів і цілей “свій – чужий” (“Пароль”), видачу радіолокаційного зображення та визначення координат авіаційних цілей відповідно до місця

396

корабля (система “Успіх-У”), радіолокаційне супроводження ракет 3М44 "Прогрес" до 270 км. Особовий склад РТС вів радіотехнічну розвідку (РТР) і радіоелектронну боротьбу (РЕБ) з шумовими перешкодами, що створювали ворожі РЛС. Гідроакустичні станції (ГАС) звукопідводного зв’язку МГ-62 “Хоста” давали можливість розпізнавати підводні човни і підтримувати зв’язок з ними у підводному положенні в телеграфному і телефонному режимах.

ХС – хімічна служба, забезпечувала захист особового складу від хімічної зброї противника та тушіння пожеж в закритих приміщеннях.

ІС – інтендантська служба, несла відповідальність за своєчасне харчування і одягання особового складу корабля.

МС – медична служба, здійснювала медичний нагляд за станом здоров’я матросів, старшин і офіцерів.

КДО – команда духового оркестру, забезпечувала всі святкові шикування особового складу та зустрічі керівників ВМФ.

БК – боцманська команда. В її підпорядкуванні знаходились якірні та швартові установки корабля, командирський катер і шлюпки. Під керівництвом старшого боцмана проводились роботи по фарбуванню всіх приміщень, надбудов та корпусу корабля, утриманню верхньої палуби, підготовки до посадки і злету гвинтокрила.

Гвинтокрил КА-25Ц надавався кораблю на період далеких походів і виконання спеціальних завдань. Він стояв на юті (кормовій частині), міг злітати та сідати на палубу корабля при штормі до 6 балів моря. Гвинтокрил піднімався на 3500 м, мав дальність польоту до 450 км. Він здійснював розвідку і видачу даних для запуску ракет 3М44 “Прогрес”.

397

Конструктори успішно вирішили питання щодо розміщення великої кількості антен і приладів, необхідних для управління ракетною зброєю. Для цього було побудовано дві пірамідальні баштові щогли і кілька надбудов. Вони додали РКР елегантність. Цей досвід було поширено на новобудови кораблів.

Силует крейсера мав продовгуватий полубак, дві вертикальні димові труби, дві баштоподібні щогли, три окремо розміщені надбудови, дві РБУ-600 і одну ПУ ЗРК М-1 “Волна” на баку, дві чотирьох контейнерні ПУ ракет П-35, по одній на баку і юті, два трьохтрубних ТА в середній частині, дві башти універсальної артилерії і площадку для гвинтокрилу в кормі. [3].

Корпус крейсера був зварюваним із низьколегованої сталі. Корабель мав верхню і нижню (житлову) палуби, платформу в носі, трюм і двійне дно, що простягалось по всій довжині корабля. На палубі полубака і верхній палубі стояли три надбудови та дві баштові щогли. Носова надбудова з фок-щоглою була трьох ярусною, кормова та середня з грот-щоглою одноярусні. Всі надбудови виконані із спеціальних легких сплавів, за винятком місць кріплення радіолокаційних антен, двох ярусів фок-щогли і баштової частини грот-щогли – вони були стальні.

В першому ярусі носової надбудови розміщувались: коридор офіцерів, каюти командира з’єднання кораблів, командира корабля, старших офіцерів і канцелярія, а під ними бойові пости, в тому числі приймальний радіоцентр. В другому ярусі носової надбудови і в першому ярусі фок-щогли розташувався головний командний пункт (ГКП). В ГКП знаходились командні пости бойових частин та бойова інформаційно-управляюча система (БІУС) “Планшет-58” для координації роботи корабельних систем

398

висвітлення обстановки, відображення її на планшетах, обробки інформації, визначення елементів руху цілей. БІУС давала можливість одночасно обробити данні по 4-5 надводним і 7-9 повітряним цілям. На другому ярусі були бойові пости, в тому числі командний пост Бч-4, система управління ракетною зброєю “Ятаган” і “Біном” та по одному погребу для крилатих ракет П-35 по лівому і правому борту корабля. В третьому ярусі носової надбудови і в другому ярусі фок-щогли були ходова і сигнальна рубки, ходовий мостик і блоки РЛС загального виявлення “Ангара”.

Перший ярус середньої надбудови (шкафут) розміщував камбуз, бойові пости, серед них передавальний радіоцентр та погреби для крилатих ракет П-35. На першому ярусі грот-щогли кріпились РЛС “Ангара”, антени радіозв’язку, радіотехнічної розвідки “Залів” та активних перешкод “Краб”. В другому ярусі грот-щогли був запасний командний пункт (ЗКП) корабля, блоки кормової системи управління стрільбою “Біном”, таємний пост телеграфного і букводрукувального зв’язку Бч-4, бокові відкриті площадки для сигнальників Бч-4 та вах

Опубликовано: 2018-06-16 11:34:39
Количество просмотров: 346
Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход

Комментарии